Щодня в один і той же час
самотній хлопець там сидів
квітка поруч повсякчас
І тільки одного хотів...
Так часто бачив в своїх мріях...
Одну гарненьку незнайомку
що почуття проявить в діях
і подарує замистинку
із днів та давніх почуттів
але він тільки "животів"
і замість того щоб шукати
ліниво став її чекати
і день у день,у ніч безсонну
переконував свій мозок
що доля всеодно знайде
тому потрібно лиш хотіти
й чекати, вірити у щастя
і тоді все звісно ж вдастся
звісно ж правда,згідні всі
але навіщо в усі дні
хвилинку вільну,кожну мить
квітучі ті троянди білі
купувати може,досить?
пустив всі роки молодії
і пропускав усі події
тільки б посидіти хоч трішки
і після кілометрів пішки
сісти на притоптану травичку
але до цього у крамничку
й купити там троянду білу
витрачав запраплату цілу
на безглузду мрію цю
і це постійне дежавю
І день- у-день, і рік за роком
ішов швидким,сміливим кроком
до самотності та горя
думав,що ось така вже його доля
І ось йому вже девяносто
але живе і досі просто
не піднявся у карєрі
та людей уже нема,котрі
знають,що він є,існує!
Й на вуха два давно не чує
і залишилось жити день
а він сидить,сидить,як пень!
І врешті це уже набридло
вже не виглядало миловидно
майбутня ця жорстока доля
і вигадана та неволя
піднявся та пішов у інший парк
Але почувши вигук:"Марк!"
таке імя його і зупинився
і наче сон йому наснився
перед ним стоїть бабуся
І мимоволі обернувся
і їй на вигляд девяносто
і схоже теж,жила так просто
поспілкувались і дізнався...
що чекає судженого й долі
і він їй теж зізнався
що теж давно живе в неволі
однаковий цей час чекання
але вже настає прощання
відчув у сестрі гострий біль
неначе душу зїла міль
впав на коліна й зрозумів
що так нічого й не зумів
чекати щастя лише вмів
Й хоча шалено так хотів
боявся надто щось робити
А лишень душу став морити
але якби б зібрав всі сили
котрі сумні думки вже підкорили
якби б пішов у інший парк
то почув би бажане це :"Марк!"
Побачив би її й були б щасливі
але ось ці думки зрадливі
стримали та зупинили
але й якби хотів щосили
то вирвався б із ланцюгів
та відчув всю силу почуттів
Але вже було пізно й він помер
і його прізвище Робер
уже ніхто і не згадає
але на своїм прикладі,дає
пораду,що не варто сподіватись
а варто щиро намагатись
шукати своє щире щастя
вірити й тоді все вдастся
давайте не повторим помилок
І кожен хай знайде урок
у цих рядках без рими
не будьте у дущі всі злими
а відкрийте серця для життя
у русі вічний сенс буття
тому шукайте щастя своє
ні не моє,не інших,своє
я вірю що у вас все вийде
і щастя звісно ж воно прийде
але підіть йому на зустріч
і коли у серці навіть ніч
згадайте ці мої слова
від сонця болить голова
тому завершу розповідь нарешті
адже усьому настає кінець і врешті
будьте гідними людьми і крайм
Це був як завжди Вова Прайм!
(Вибачте за таку риму у передостанньому рядку,не знав,яку
б підібрати правильну риму,тому ось так от)
Ну що ж прошу вас віднестись якомога критичніше.Втім спобуйте не звертати особливої уваги на грамотність,тому,що вона жахлива.Не було можливості виправити та підправити.Сподіваюсь хоча б трішки сподобалось...
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.