http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13511
===========НЕСЕРЙОЗНО-САТИРИЧНЕ (ПРОЗА)============
ПОХВАЛА ЛАЙНУ
..
Без Тебе ми б не пізнали .. відчуття свіжості.
..
Коли голуб скидає Тебе, як чарівну посилку,
на чийсь новий костюм – це на щастя.
..
Твоє славетне ім’я вкарбоване у словники.
.. Аве, Екскременто!
==========ТОЙ БІК СОНЦЯ (2009-2011)==================
ХИМЕРНА РІВНИНА
— 1 —
Неначе те скло, тріскотілося листя,
Осіння земля розпухала, мов тісто.
Гукни — і тікає відлуння байдужо;
Та дивиться хтось із гіркої калюжі.
Від шелесту листя аж розум німіє;
А звуки до вуха вповзають, як змії:
«…коники,
Срібні дзвоники,
Оксамитові,
Б'ють копитами…»
— 2 —
Співала Зоря над рубіновим лісом,
Упавши із ночі на місяць тілистий.
І я зачаровано плівся, мов бранець.
Дорогою листя. У хащах із палиць.
Зоря, у блакитній мережаній сукні,
Дивилася вдаль, на оголену сутінь:
«…коники,
Срібні дзвоники,
Оксамитові,
Б'ють копитами…»
— 3 —
Від місяця Зірка шматки відривала
Та кидала їх в опівнічне провалля;
В тім полі паслись негодовані коні,
Ті крихти ловили: були-бо голодні.
І дивні якісь: у боках з гостряками,
Сапфірова кров обпливала боками.
«…коники,
Срібні дзвоники,
Оксамитові,
Б'ють копитами…»
…вщент ізбитими.
ЕПІЛОГ
О, коні у битвах померли!
Чи хто ще згадає — коли?
Коли їх, лоскочучи нерви,
Кіннотники не вберегли?!
Загибель ненавистю всіла
У кінські безкровні серця.
І гнів не загоїться зіллям,
Що зродить роздолина ця.
І вітер той гнів не загоїть,
Сапфірну овіючи сповідь.
Під зорями, коні-почвари,
Ви їжте і місяць, і хмари!
Залийте роз'ятрене жерло:
Бійці ті сто літ як умерли.
--------------------------------------------------------------
|
|
