Не кажи, що темрява тебе лякає,
Хоча вона тебе сильно жахає.
Космонавт летить, він не крокує,
Залишив дитину і трохи шкодує.
Двигун гудить безшумно,
На кораблі майже безлюдно.
Астероїди як космічні шрами,
А ще зірки, як небесні храми.
"Бачиш, тату, написано"СТІЙ",
Щоб не розбити наших надій."
"Не відпускай мене, дитино,
Тримай мене невпинно."
Галактики як виноградні грона,
Земля між ними планета скромна.
Ось стоїть червоний гігант,
Його тримає на плечах Атлант.
Ось стоїть цей жовтий карлик,
Він летить, як повільний равлик.
Корабель долає швидкість світла,
Глянь, що робить зараз стрілка!
Тривимірний простір - це площина́,
Довжина таємниця, висота таїна́.
Зараз не діють часові закони,
Не дійсні тут життєві канони.
Тепер грають усякі гормони,
Лунають часом люті прокльони.
А тепер змирися, що живий,
До дитини неблизький.
Бо живеш у чорній ти дирі,
А дитина на Землі вгорі.
Серце горить від страху,
Хочу вилетіти птахом.
"Бачиш, тату, написано "СТІЙ",
Щоб не розбити своїх надій".
"Тримай мене щосили,
Бо існувати тут нема сили."
Не говори, що темрява тебе лякає,
Коли радіація обпікає й вражає.
Не кажи, що в космосі страшно,
Живи завжди, завжди безстрашно.
ID:
1033359
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.02.2025 18:02:12
© дата внесення змiн: 16.02.2025 23:23:19
автор: Мудрий вітер
Вкажіть причину вашої скарги
|
