Ти вчора, воїне, вернувсь додому.
Не з квітами для мами та дружини,
не з іграшками для дитини,
а на щиті…
Так довго формувалися в колону
побратими й всі ті, хто так хотів
тебе живим, Герою наш, зустріти.
І несли квіти…
Для тебе, хлопче, несли квіти
й блакитно-жовті прапори.
Дбайливо со́сною устелено дорогу
до твого батьківського дому.
До цвинтаря…
А люди йдуть, ідуть, ідуть.
Провести у останню путь.
Тебе, Герою, у останню путь…
І голови схиляють у пошані,
і на коліна, плачучи, стають.
Прощатися з тобою йдуть
й війну ненависну клянуть.
І ось вже третій залп лунає,
крик матері повітря мов навпіл
розриває…
І серце крає, безжально крає…
Надія Пашутинська
Зворушлива лірика, наче, крик душі, який не залишає байдужим! 
