Хмаринка літала у синьому небі,
Мов мрія, що ніжно пливла серед дня.
Спочити спустилася вниз, бо потреба
У квітах ховатися майже щодня.
Та ось на галявині Мавку зустріла
І вітрик грайливий лоскоче її.
Дзвіночки в волоссі її тріпотіли,
Як сміх безтурботний в обіймах землі.
З хмаринкою разом вони покружляли,
В зеленім розмаї густої трави.
Метелики білі на них зазирали,
І пісню весняну співали вони.
Пелюстки з квіток танцювали навколо,
Мов ті вітрячки, що кружляють в душі.
І сонце їх гріло, й природа довкола,
Засяяла вмить у чарівний весні.
А Мавка сміялась, хмаринка літала,
Усі милувалися їхній красі.
Лишили сліди на росі, що сіяла,
Дарунком магічним від їх чистоти.
Хмаринка і Мавка — дві сутності духів,
Одна — мов весна, що приносить тепло,
А інша — мов вітер, що мчить сотню років,
І в їхніх серцях — бринить світло й добро.
16.02.2025 р.
