Сьогодні йшла по засніженій вулиці і раптом прийшла до мене якась дивна думка-порівняння... Чесно... Я не знаю на скільки це правда... Але мені здалося, що я як рибалка-любитель.... Люблю процес, але як впіймаю рибку, то не знаю, що з нею робити...бо це не улюблена моя їжа... я не знаю, як її правильно готувати..та й взагалі, я не голодна зовсім...
Отже, я йду кудись у "рибне" місце...обираю правильну наживку для конкретної жертви...вичікую момент...і ось! Вуаля! Рибка на гачку...але що далі??? Я не хочу стосунків....якоюсь мірою вони мене лякають... тому, я відпускаю улов на волю...інколи гачок застрягає глибоко в тілі, тому витягти його важко, боляче, але можливо... Так...я рибалка-любитель в стосунках зараз... Я йду туди, де знаю, що когось знайду... знаходжу і кидаю погляд...як якір..як гачок з наживкою... тоді вже питання часу і техніки, коли клюне моя жертва... Ми спілкуємося, нам, ніби, цікаво... але далі - глухий кут... Я не хочу ближче, я не хочу далі...все..настає межа, момент, коли рибу потрібно витягти з води і тішитися уловом (інколи добрячим)... Але нема цього... я відпускаю рибу на волю, та й часто так, що тій рибі здається, що вона сама змогла від мене вислизнути... Наївні... Я просто не голодна поки, і на риболовлю ходжу, щоб відпочити і гарно провести час... Я сита... і цим все сказано...
|
|
Юля, вам просто надо достать и почитать "поваренную книгу"
