Нас життя по своєму любило,
то у льоді деколи в вогні.
Та душі дитячій були милі
мамині шкарпетки вовняні.
Не у маркетах тоді блискучих-одяг
нам купляли-були дні.
Чоботи навинені онучі
й мамині шкарпетки вовняні.
Солодко і гірко,все в нас було,
цілий світ країни чарівні.
В подорож безпечно ми вдягали
мамині шкарпетки вовняні.
Виростають вже і наші діти,
та й онуки бігають малі,
Але квітнуть різнокольорові
мамині шкарпетки вовняні.
Мало сплять утомлені повіки,
хочеться на головній стіні
в рамку і повісити навіки
МАМИНІ ШКАРПЕТКИ ВОВНЯНІ!
