Часто я самотній, ніби Крузо,
Виглядаю із-за обрію кораблів.
І думка безпорадно грузне
В клейкім баговинні слів.
На своєму дикому острові
В шкіряниці з убитих надій
Штрикаю небо очима гострими:
- Де, ти, П'янице мій? -
Залпи відчаю рвуться з горла,
Гуркотять у байдужу даль:
- Пошли мені, Боже, хоч ворога,
Коли друга послати жаль!
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.