який як ніхто знає, що висіти на Дереві Пізнання--миле діло, прекрасна можливість скоротати вічність-другу. навіть якщо здуру перестаратись і прибити себе до стовбура мечем--це нічого,швидко перестає заважати.
проблеми настають потім, коли виясняється,що час злазити. чи то черга на висіння розписана на третину сну Брахми вперед, чи то просто "ніззя"...але рано чи пізно злазити приходиться.
і от ти стоїш під Деревом, як поц в чистім полі, глечик з Медом Поезії до впалого живота притискаєш і згадуєш,що тебе,власне,за сметаною посилали.і за сірниками. а не за...
в таких випадках найкращий вихід махнути на все крилом і залазити назад -- якщо вийде. але мало в кого виходить. тому я досі під ним топчусь, Мед доїдаю...
|
|
