Люди точно живуть за принципом своя сорочка ближче до тіла. Довго не вірила, шукала кращого у людях. Знайшла! Але це лише чутлива крапля в морі байдужості. На жаль.
Мабуть, доведеться, ще багато випити води з цього Жорстокого моря, допоки цей безжалісний планктон, не затягне мене до свої рядів. А затягне. Точно затягне. Тепер я напевно це знаю. Бо набридло стукати кулаками допомоги до людей, які у важкі для мене хвилини, просто занурюються у віртуальний світ ноутбуків, або ж кажуть та що там твої океани, у мене тут річка, але ж мені більше болить. І ти як той останній лох допомагаєш, бо ж, мабуть, йому дійсно більше болить.
Треба щось міняти або світ, або себе! Але, мабуть, себе міняти легше.
Тож якщо скоро ви зустрінете мене на вулиці і побачити моє збайдужіле обличчя, то знайте це Ви зробили мене такою!
|
|
