І ніч окутує тривогою,
Мої думки і сни печальні.
І дує в серці прохолодою.
Гаптує осінь дні безжальні...
Гаптує осінь сумом-вереском.
До болю стиснутим переспівом.
Не поєднатися, не перетнутися...
І не напитися безмежним всесвітом.
І сон скінчиться насолодою.
Мої тривоги, мої пропасті.
Все в мареві сплелося з вродою
Тієї дівчинки - красуні-осені.
Невже не чутиме благання?
В моїх словах, в моєму серці.
Невже не трапиться кохання?
І як тепер ця осінь зветься?..
|
|