Саме так можна сказати про цього поета, в кожному рядку якого бринить світло й чиста струна любові. Про що б не писав Василь Кирилюк - про рідну Україну (яку любить понад усе), про сенс життя і про основні людські цінності, про крилате пристрастне кохання - вдумливий читач неодмінно озветься серцем на силу його почуттів, на його відкритість у слові. А ще - на ніжність, яка , до речі, притаманна поєтам - чоловікам навіть у більшій мірі, ніж жінкам.
Почути кожним нервом пульс життя і відтворити його так, щоб захопити інших, примусити здригнутися радістю серце і щемно заболіти, замислитись - хто ми є і для чого живемо, може далеко не кожний , хто римує слова. Василь Денисович володіє цим даром сповна.
Щодня вмирають нас якісь частиночки,
Хоч нашої немає тут вини.
Тому прошу: щомитті, щохвилиночки -
Ціни життя, ціни його, ціни.
Одна строфа, а скільки в ній життєвої мудрості ! Зупиняєшся в плині буденності просвітлений: о, Боже, як же це вірно і як марнуємо ми часом свої літа.
Василь Кирилюк не з тих, хто марнує своє життя. Він завжди в русі, живе повноцінно, насичено, сповна віддається всьому, що притаманне активній, творчій людині:
Найбільше щастя - народитись в світ,
Про себе дужим криком заявити.
На ноги звестися вже в перший рік
І, стоячи, почати говорити.
Любити землю: рідну і святу,
Бути щасливим і в душі, і в плоті.
Найбільше щастя - вмерти на льоту,
Віддаючись улюбленій роботі.
В поезіях, присвячених коханню, він настільки глибокий, інтимний і ніжний, що навіть найзневіреніша душа відчує: кохання є, кохання завжди буде. Треба лише уміти полюбить.
Встаю й лягаю з думкою про тебе,
Всі почуття зливаються в вірші.
Ти моє сонце, місяць, зорі, небо,
Часинка серця, тіла і душі.
Нас Бог створив для того, щоб любити,
І хай що хоч зозуля нам кує,
На світі варто лиш для того жити,
Що я у тебе, а ти в мене є.
В цих, здавалось би простих словах - схиляння перед жінкою, розуміння того, що людина відбувається лише тоді, коли знаходить свою другу половинку.
Не дарма ж бо Василь Денисович так часто дарує жінкам квіти.
То хто ж він цей поет, який так гармонійно поєднує в собі і філософа, й лірика?
Василь Кирилюк народився 1953 року на Дубнівщині Рівненської області.
В 1975 році отримав вищу політичну освіту в Магдебургзькому університеті (Німеччина) , в 1981 отримав вищу педагогічну освіту як викладач німецької мови і літератури в Львівському державному університеті ім. І.Франка, в 2001 році закінчив Чернігівський ОІПППО, де отримав фах вчителя англійської мови і літератури.
Має понад тридцять років педагогічного стажу. Старший учитель, учитель-методист, Відмінник освіти України.
Любов до поезії , як і потяг до іноземних мов прищепив йому ше в шкільні роки учитель німецької мови Василь Женевський, який помітив і розвинув у ньому любов до поетичного слова.
Поезія Василя Кирилюка друкувалася в багатьох газетах і журналах . За останні десять років ряд його поетичних творів покладено на музику як музикантами- аматорами так і професійними композиторами і співаками на студіях грамзапису. Багатьом жителям України відома його пісня «Козацька» у виконанні відомого віницького співака і композитора Миколи Янченка.
Збірка віршів під назвою «Дві сили» - це перша спроба Василя Денисовича зібрати докупи частинку своєї поезії останніх років.
Він є членом районного творчого клубу « Первоцвіти Коропщини», на засіданнях якого завжди звучать його вірші і пісні.
На зібранні, присвяченому Дню святого Валентина, його лірична поезія про кохання надихнула ведучу свята Світлану Матвієнко на такі поетичні рядки :
Я в сни до Вас прийти не поспішаю,
Бо місце в них відведено другій.
Я ж не закохана, я тільки поважаю,
Бо Ви, на превеликий жаль, не мій.
Наш вечір збіг, немов одна хвилина.
Завмерла мить і зупинився час.
Я Богу дякую за свято Валентина,
Чудовий привід знов зустріти Вас.
Це не освідчення в коханні, не поема,
То сплеск емоцій у моїй душі.
Ви - ангел мій, і Ви- моя Богема,
Бо поряд з Вами пишуться вірші.
Ці, вихлюпнуті самим серцем слова, якнайкраще характеризують поєта.
Валентина Михайленко,
голова ради творчого клубу
« Первоцвіти Коропщини»
|
|