Казки твої стають ще більш безглузді,
Чекаю новий том історій неправдивих.
Соавторів легенд додав у коло друзів,
Завжди підтвердять, хто і де був винний.
Розтанув би брехні твоєї лід на лютому морозі.
І як би не ліпив із мене сніжну бабу,
Калюжа після тебе на підлозі
Розкаже, де і з ким бував ти.
Горіла б твоя шапка, як багаття,
Немов ми зараз стрибнем на Купала,
Та розірвались наші руки - це прокляття.
Поганий знак. Сказать: "Я так і знала"?
За носа я б вхопила тебе швидко,
Бо він би став ще довшим за Дніпро,
Але чомусь ти тягнеш нитки,
Чомусь не я, а ти тут ляльковод.
