|
Надворі стояла осінь 24-го.
Агент Козир йшов по коридору своєї рейхканцелярії ОП до кабінету Зеленберга.
Адольф Путлер сидів у своєму бункері, гриз нервово нігті і чекав новин з фронту.
Десять з половиною років з моменту анексії Криму. Обіцяна триденна СВО тягнулася третій рік, а очікувати кінця війни було годі. У 22-му, окрилений підтримкою Китаю, запевненнями Нетаньяху та ради православних рабинів РФ... А, що тепер про це згадувати! Коли ти зробив собі таку кількість двійників, то автоматично сам стаєш одним з них. Тепер будь-хто, навіть той же пацюк Шойгу, не кажучи про Патрушева, навіть він, міг утнути що завгодно, маючи в рукаві кількох двійників. О майн гот! О майн кампф! Лаявся він про себе, згадуючи що колись він працював у Німеччині.
Вічно непохований Ілліч, точніше його забальзамоване тіло на потойбічному рівні, за звичкою, підслуховувало думки живих із охорони та медперсоналу — вони уже готували місце поряд з ним для ще одного вождя. Підготовка мала кодову назву “приставна розкладачка”.
“Вождь-утікач” — вічнолегітимний Віктор який Федорович на мавзолей не розраховував, а мріяв лише набити собі нове татуювання в районі сідниць. Напис він вигадав сам: Дон БАС, але вибір малюнку тату для його мізків було вже занадто складним завданням.
Бульбо-вождь у своєму заміському палаці мріяв про вічність - вічність свого панування, але його фантазії не виходили за межі жіночих військово-комуністичних тваринних ферм та політичних концентраційних таборів опозиції.
Рейхсмаршал-олєнєвод Шойгу чомусь потрапив у немилість вождя тому тепер увесь вільний час займався своєю улюбленою справою — маралами та ловлею риби.
Рейхсміністр пропаганди Пєсков разом з ексканцлером Медведєвим не дозволяли собі розмірковувати над майбутнім рейху — бо “х... його знає що там завтра буде” - на все воля божа! Проте нерідко дозволяли собі “залити очі” дорогою закордонною горілкою, закусити чим бог послав і відвідували казкове царство Бахуса досить регулярно.
На іншому кінці світу теж насувалися хмари. Погода була як кажуть “бабине літо”: сонячно але не жарко. Як завжди ділили крісло. І відстань від крісла визначала відповідні звуки, які видавала одна чи протилежна сторона. Бережи бог Америку! - єдине що було завжди незмінним у їхніх промовах.
На території Західної Європи — хто в ліс, а хто по-дрова. Говорять про одне, дивляться на те що скажуть Великі Східні Острови, а дбають про власні гроші та рейтинги. В цілому підтримують українців боєприпасами, старою зброєю для утилізації, найбільше моральною та глибокою стурбованістю.
На цьому боці, в столиці і в рейхсканцелярії усім керував Андрій Борисович Штірліц (позивний Козир). Його правою рукою і другом був начальник таємної поліції Олег Мюллер (позивний Татарин) — людина без лестощів віддана будь-якому режиму, “істинний арієць” - тобто справжній виродок. За що його і цінували при всіх канцлерах.
Усі інші персонажі, починаючи з Сивочолого (позивні “Порох”, “шоколадний Заєць”, “сука православная”, “Гетьман”, “5 канал”, “ПР”, “ПСУ”, “ЄС”, “святий” і ще “Томос”), закінчуючи “дамою з косою” або “жінкою на колясці”, вона ж “баба з яйцями”, вона ж “кобила на лабутенах”, зараз були мало цікаві його Рейху. Здебільшого вони крутились в околицях Банкової та через продажних осіб некорінної національності намагались показати свою корисність новому канцлеру. Більше хвилювання викликали персонажі Рейх Ради такі як радистка Безугла. Вона вже багато разів засвітилася на намаганні звабити когось з військових генералів та завагітніти. Але генерали не сприймали її належним чином і вона вже вкотре отримувала відмову. Їй ніхто не розказував своїх планів і це “куйовдило” її, гірше ніж ПМС. І другий персонаж — дуже схожий на тих приматів від яких потім пішли мавпи, має позивні “Давид Браун”, “Хламідія”, “АраХамія”, “грузин”, “абхаз”, “син лейтенанта Шмідта” і “Єтті”. Так от, цей персонаж виклика у шандартенциркуля Козира глибоку внутрішню гидливість починаючи з того як від нього смерділо, що воно несло і на що було здатне. В цій особі не було нічого людського. На його переконання це нащадок тої людиноподібної мавпи, яку більше ста років назад зґвалтували в горах місцеві бомжі. Що можна очікувати від того — він ніколи не знав.
В результаті домагань згаданої секс-радистки навіть прийшлось відправити в заслання на острів Ельбу (Туманного Альбіону) одного з відомих генералів. Але цей прикрий випадок був навіть на руку йому та інтересам Верховного канцлера (навіть обох).
Щоб картина 17 миттєвостей була повною, треба хоч парою слів згадати особу Зеленберга, до якого він саме зараз прямував. І ці два слова: “Друг Хламідії”.
Остання миттєвість цієї осені: гестапо створило новий рід “вафен СС”, який назвали досить непримітною абревіатурою ТЦК.
Агент Козир йшов по коридору рейхканцелярії до кабінету Зеленберга. Усі без виключення знали, що він російський шпигун, але у нього все було під контролем і кабінет шефа Зеленберга він відкривав, як завжди, ногою, традиційно вітаючись словами: як справи, "зелений торчок”?
ID:
1014344
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Езопова Мова
ВИД ТВОРУ: Сарказм
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
дата надходження: 29.05.2024 19:56:11
© дата внесення змiн: 30.05.2024 22:57:18
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
