луска будинку занурюється в сонце
тобі пекельно
подобається
пересвіти
міжпромінневої
призми
заходу
сходу
позавчорашнього
місяцю
світу
він був червоний
як закохана пелюстка
в птаху
що безкінечно..
/від 40 в секунду/
чи зашаріла медузяна китиця
від надтощирого дотику
ілюзії розпливаються мерехтінням води
коли спалахом сонця ділиться небо
як літеплим шрифтом брааля по шкірі
згорнутих гілок в амоніт
позазавтрашнього
викинутого
на берег
забутого моря
сьогоднішнім
...
правда в тому що луска
спадає
і лишається лиш
голе тіло
висохле
[the world retreats - david o'dowda>
