*****
Вже прокинулося тіло,
Дума ж досі спить,
Та я заходжуся вміло
Думу ту будить
І не лиш одну, а всії,
Що живуть в мені.
Не втрачаю я надії
Й віри зовсім, ні,
В тім, що все ж вони устануть,
Що їх сон мине,
Що, прокинувшися, стануть
Тішити мене.
Тож вставайте, годі спати,
Думи, знову й знов.
День настав, також складати
Вірші час прийшов.
В них глибокую я бачу
Суть свого життя.
З ними я сміюсь і плачу,
Думи й почуття
Лиючи в них, наче воду,
Й легше вмить стає,
Наче сніг в ясну погоду,
Туга розтає,
Що і серце, й душу тисла,
Що не міг й дихнуть,
Каменем на шиї висла
Тим, що й не здвигнуть.
Так, звичайно, я складаю
Вірші і для вас,
Читачі, й надію маю,
Що із ними час
Свій проводите не марно
Ви на світі цім,
Берете з них, з чим би гарно
Вам жилось на нім.
Євген Ковальчук, 05. 02. 2021
ID:
1020913
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 26.08.2024 23:52:34
© дата внесення змiн: 26.08.2024 23:52:34
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
