Я за хмари крик свій кидаю
де ж ти є доля моя
і чому я тебе не пізнаю
і чому я не там де вона
і коли косими дощами
з мене змиє колишню нудьгу
і коли мої крила просохнуть
і коли я тебе обійму
як же важко бути самому
коли ти непотрібний собі
коли душу свою ти шукаєш
і не знаєш куди тобі йти
і розваги тобі всі як втома
і чекає розпач тебе
ти ніколи не жив лиш для себе
і тому це життя як німе
а я горло своє розриваю
криком знову кричу до зірок
і чому я тебе не пізнаю
і чому я тебе не знайшов
