Я у цій найтендітнішій дівчині,
почуттів не плекаю ніяких.
Її форми давно були вивчені,
без примушень, проблем усіляких.
Її душу, мов море у давність,
всю відкрив, дослідив, пізнав.
Я Колумб, її штиль і плавність,
в океани її поринав.
Кожен клаптик і кожную лінію,
її тіла я вивчив, мов вірш.
Обладунки на ній з алюмінію,
шкода, не полонив раніш.
Від цієї милішої панночки,
почуттів моїх знову не видно.
Лише хіть, і наповнені скляночки,
чим закінчиться це очевидно.
