ОЛЯ І КВІТИ
Дощ не лився вже три днини.
Віка – сонячна дитина,
З крану воду в лійку влила
І – на клумбу, цвіт полила.
Ґрунт над коренем засох.
Квіти стогнуть, кажуть: «Ох!»
Їм сутужно без води
Під час літньої пори.
Як напилися водиці,
Посвітліли їхні лиця.
Стебла квіти порівняли,
Вікі дякую сказали.
КУРЧАТКО
В мами курки, в півня татка
Народилося курчатко.
Було любленим і ситим.
І навчилось дзьобик мити.
Як ступило за поріг,
Походило по дворі,
То побачило, як діти
Неньці рвали в лузі квіти,
Як вона букет приймала
Й дітям дякую казала.
І курчатко захотіло
Теж зробити добре діло.
Протиснулося крізь хвіртку
І пішло у луг по квітку.
Там її воно знайшло
І матусі принесло.
