Про життя написали багато книжок
Про розлуку і знищені долі
І про суть що лежить на денцях пляшок
І про зламані крила в неволі
Там про зраду писали, і тяжку журбу
Що топили в лозі винограду
Та про щастя на жаль не було там рядку
Як обстріл пережити в підвалі?
Ми несемось у потязі за горизонт
Та не має у ньому стоп кранів
Ми питаємо правду й шукаєм резон
В пустоті телефонних екранів
Там не сказано як і коли вирушать
За пів світу у пошуках долі
Із собою узявши лиш скриньку думок
Та дитячі тепленькі долоні
Як стежину собі вибирає душа
І плетуть твою долю молитви
Не написано ще у газетах й книжках
Як вернутись не зламаним з битви
Ми несемось у потязі за горизонт
Та не має у ньому стоп кранів
Ми питаємо правду й шукаєм резон
В пустоті телефонних екранів
Сам собі ти завжди стезю вибирай
Хоч прокладена потом і кров'ю
А дорогу додому пурга заміта
Бо кривава розплата за Волю
І про те іще не напишуть книжок
Що в секунду втрачаєм по долі
Та іще не обірваний з вами зв'язок
Бо лишаємось вірні вільній країні і волі
Ми несемось у потязі за горизонт
Та не має у ньому стоп кранів
Ми питаємо правду й шукаєм резон
В пустоті телефонних екранів
