|
Нарешті, нарешті,
підписані угоди,
мирні угоди.
Мурашник ще метушиться,
Страх не покидає розум,
Проте угоди, угоди
вже підписано.
Епоха війн позаду,
Не буде більше
тих ракет-шахедів,
дронів, кедрів.
Хтось противиться,
Хтось ще не може зрозуміти,
що нашу країну тричі продано
та всі щасливі уже з того,
Що вона, війна
закінчилася,
закінчилася.
Не буде бусифікації,
Не буде заборон, кордонів,
Будуть ресурси Росії ЕЄ
продавати,
нові схеми,
Проте ці схеми уже без нас.
Є угоди, ми в цьому участі не приймаємо,
Ставимо лише підписи, що то наш був газ,
А чи був він наш?
Нарешті ми придбали духовні
надбання,
ми зрозуміли, хто ми
і хто ЄС й русня.
Нарешті ми не крайні,
Нарешті поза блоків.
Ми живі!
І то вже є багато,
слід це цінувати.
Тут мовлять за ресурси,
давно вже їх продали, ми ж їх не добували.
Чи й є вони, хтозна.
Живі ми:
ти і я.
Все інше то - фігня.
Знов дітки підуть в школу,
Торгівля, дружнє коло,
Батьки з боїв додому,
Сім'я у повнім колі, кінець цьому дурдому.
* навіть правопис "додому" певно, щоб та не так як в них був утверджено було, в них " до дому", до мого дому, до твого дому, логіки зазвичай ніякої, аби не так.
*Щоденник блаженних*
В центрі Європи,
В великій, превеликій країні,
Неагресивній
скажімо так,
Надати вона могла
небільш ніж девять воїв,
тобто військових,
тобто тих, хто втримає в руках зброю.
Ну, ви зрозуміли,
кріпосних селян.
Їх то там побільше,
проте інші заможні.
Ну, вельми,
вельми шановні,
Ну, ви розумієте
про що я.
От у цій країні
жила собі молода,
скажімо так
зріла,
ну, дуже-дуже
вродлива дівчина.
Її "партнери",
Ну, ви розумієте,
саме її
"партнери"
попереджали:
- Неможна бути
такою
заможньою,
незалежно-красивою
і в центрі Європи.
Буде, - кажуть,
Сурова, присурова зима,
чи то СВО чи то війна,
обзивають усе по різному,
кому як вигідно.
От буде та зима скоро
і прийдуть до тебе хлопці
з соціальної підтримки,
ми тебе попередили
І відберуть твій будинок,
Ми "партнери" надаємо
тобі допогу:
-Постав підпис
під договором іпотеки
до 2030
року,
Грошей ми тобі
звичайно ж не дамо
Та і зброї також,
Це не бередбачено
міжнародніми угодами,
А от на цю суму
металобрухту -
скільки твоя душа
забажає,
Побудуєш барикади,
вистоїш.
Ото в неї, в дівчини
й не питали,
іпотеку надали.
І про що це ця оповідь
чи то дівини сповідь,
старість не радість..
Ну, про те,
Що прострочила
красуня платіж
І дім її на торги,
Її - на виселення.
Не варто та і незаконно
себе забарикудувовувати,
гроші все ж таки слід повертати,
проценти за кредити платити вчасно.
Сумно чомусь.
А чому?
Банк - не буває ж
в боргу!
Колір чорний
Чорний камінь.
Чорна рада.
Чорна хмара.
* певно невипадково - колір.. чорний.
А от з правопису завди офігіваємо:
хтозна і хто знає?
ID:
1034569
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.03.2025 11:27:05
© дата внесення змiн: 03.03.2025 12:31:27
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
