*****
Ой, ти буйний вітровію,
Тужні почуття розвій
З серденька мого й надію
Світлую у нім посій,
Що все горенько минеться
На усій землі навік
І щаслива посміхнеться
Доля всім, з якою вік
Люди жити-поживати
Будуть всюди на землі
Та старанно працювати,
Щоб часи ніколи злі
Вже до них не повернулись,
Канувши у небуття,
Щоб вони усі минулись
В світі цім без вороття,
Щоб, неначе лід, розтали
Всі вони, а замість них
Добрії часи настали
І в дорослих, і в малих,
І тривали, не минали
Протягом всього життя
Їхнього, яке їм дали,
Щоб лиш світлі почуття
У душі вони тримали,
А у голові – думки,
Щоби жили-поживали
В цьому світі залюбки
І належно працювали,
Щоб слід гідний залишить,
Щоб на нім можливість мали
І нащадки добре жить
Протягом життя усього,
Кожну неповторну мить,
Бо ж повернення до нього
Вже не буде, як збіжить.
Євген Ковальчук, 06. 04. 2021
