Нарешті весна, і на дворі далеко за нуль.
І буде ще більше, але не від сонця, тепла.
Від інших гарячих, м’яких, притягаючих куль.
Які усю зиму від холоду ти берегла.
А я усю зиму за кульками тими тужив.
Хотілось зустріти тебе, доторкнутись до них.
Невже я до цього моменту дожив, дотерпів?
Невже буде знов, як колись на моїх вихідних?..
Я скоро зустріну тебе і в обійми візьму,
Губами торкнусь прохолодної шкіри щоки
Що хочу тебе прямо зараз скажу на пряму.
(І вже на цей раз не завадять мої цигарки.)
Ми будемо грітись торкаючись схованих зон,
Шепочучи вголос свої потаємні думки.
Я враз оціню твого одягу вдалий фасон,
З відкритим і легким шляхом для моєї руки.
Вона дуже швидко знайде найтепліші місця,
Підвищівши градус тепла до немислимих меж.
Спекотно, і я не спинюсь, а піду до кінця.
Я ласий завжди до гасіння подібних пожеж.
І зрештою це доведе до приємних судом.
Уляжуться пристрасті, стихне бажання та хіть.
Отак я зігріюсь твоїм неймовірним теплом.
Я хочу щоб швидше відбувся цей вечір, ця мить.
Цей дуже важливий, чуттєвий, жаданий момент.
Надіюся те, що задумав, нарешті зроблю.
Бо в мене до тебе існує один сентимент-
Я знаю що дійсно, по-справжньому, сильно, люблю.
