Ніч минула. Вже світання.
Я у душу запрошу
Світлі, ніжні почування
І про них вірш напишу.
Почування тії світлі
Хай буяють у мені,
Ніби квітоньки розквітлі
Пишним цвітом навесні.
Буду їх я доглядати,
Обіймать і цілувать,
Щоб завжди в душі їх мати
І повік не горювать.
З ними я зіллюсь в єдине,
Мов дві річеньки в одну.
В них, мов у ріці, що плине,
Повністю я потону.
З ними вік я буду жити:
Я – у них, вони – в мені
І не буду більш тужити,
Навіть у похмурі дні.
Я ділитись буду ними
З тими, з ким на світі цім
Мешкаю, аби сумними
Не були й вони на нім,
А жили лише на втіху
Протягом всього життя,
Маючи в душі потіху
Й інші світлі почуття –
Гідність, дружбу і кохання,
Ніжність, доброту, любов,
Щоб ділились без вагання
Ними з іншими знов й знов,
Бо життя для того дане,
Щоб лиш світлі почуття
Мали ми і все жадане,
Що дасть з ними ж нам життя.
Євген Ковальчук, 11. 05. 2021
