Пригадалася літня злива
І веселки дуга над селом,
Я з тобою була щаслива,
Ті роки поросли полином.
Пам'ятаєш той вечір і небо,
Зорі тихо летіли до нас,
Нам дарунків від долі не треба,
Подарунком вечірній був час.
Чом кохання забути так важко,
Знов на небі веселка, то зорі...
Називав ти мене: моя пташко,
Мені слів цих ніхто не говорить.
Що тобі пригадається, милий,
Як душа враз гірчить полином,
Чи ще був у житті ти щасливий
Як в те літо зі мною, давно?
Галина Грицина.
