Сьогодні у неї боліла душа -
так сильно, як хмари у небі.
Була у житті вирішальна межа,
яка загострилася в серці.
Свідомість пішла, залишивши усе,
згоріли вустами бажання...
Повторно цей вітер, так свище, гуде
ще сильно - знов розчарування...
Вона, як метелик, бажала лише
летіти на світло до тебе...
На світло, але знову "кляте кліше"!
Яке затягнуло у темне...
І щастя, здалося, було там скляне,
і біль той - серцева отрута...
Воно не твоє, то було все чуже...
Твоє - на наступних маршрутах.