Кожна крапля - мов молотом в мозок.
Втома між зір у калюжах.
Діло йде до весни... Та морози
Не дають оту втому подужать.
Праця, праця... При світлі тьмяному
Мляво чвалає життя.
Прозираю крізь тіні утоми
І німотно пливу в забуття.
Вниз дивлюсь... Прозаїчний асфальт,
І нічого з утомою поряд.
В небі задимленім марно літать:
Де ж у біса в калюжах ті зорі?!!!!
