Тільки той сумує, хто при всіх сміється,
Тільки той конає, хто уже летів,
Тільки той кохає, хто не зізнається,
Хто ж про це говорить – той без почуттів.
Лищ одне на світі щире – то прощання,
Лиш одне веселе – то дитячий сміх,
Лиш одне безмежне – те дурне вагання,
І одне вбиває – коли хтось поміг.
Є єдина втіха – це любов взаємна,
Є єдина вада – віра ворогам,
Є єдина поміч – це надія чемна,
Бо єдина тиша – безкінечний гам.
Я не намовляю – я говорю чесно,
Я ж не заморочив, – розігнав дими;
Хто мені повірить, той прохає: «Весно!»
Хто ж засумнівався – хоче ще зими.
20.02.2010 р.
а як на мене, тут поет просто очевидний нажаль, на сторінці знайшла лише один прозовий витвір, але мені особисто, поезія лягла ближче до душі а над збіркою варто подумати, я би придбала одненьку
Богдан Стасюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за хороші слова
мені ще б з Вашою творчістю ознайомитись - не думаю що Ви мені чимось поступаєтесь
нажаль, на сторінці знайшла лише один прозовий витвір, але мені особисто, поезія лягла ближче до душі 
а над збіркою варто подумати, я би придбала одненьку 
