Вона самотня. Склалося вже так.
Мінятись не збиралася ніяк.
Бо горда, граціозна, наче кішка, -
Не допускала будь-кого у ліжко...
Дахами йшла будинків і машин.
Дивилася звисока на мужчин.
Обожнювала місто, дощ, птахів
І світло від вечірніх ліхтарів,
Трамвай, бруківку, перестук коліс...
Аж раптом запах вітерець приніс:
Кафешку цю не раз минала сміло,-
Та ласки захотіло спрагле тіло
І потягнуло.. затишна кав`ярня,
Де гамору нема і лайок марних...
До тих хто вже зіпсув її життя,
Хоча й відкирив яскраві почуття...
редаговано
vs. VITER07
Підпортив - рос. псувати - укр. Ви вважаєте, що знаєте щось про жіночу мсамотність? Ну, як на чоловіка, то нормально
Aндpiй KIHAШ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зауваження прийнято. Виправив... А з жіночою самотністю я з мушений не погодитись.. У кожного самотність різна.. Я писав під враженням розповіді саме жінки.. Це не вигадка... І я писав з того як я це побачив (з чоловічої сторони). Та людина якій це присвячено підтвердила точність думки... Дякую за те що завітали.