Ти живеш в іншому світі,
Ти живеш в іншому сіті.
Ми не бачимось с тобою, незнайомко,
Але я знаю, ідеальна ти.
Але я знаю ідеальна ти для мене,
А я, можливо, не для тебе.
Живемо в різні дні, і в різний час
Й однаково чекаємо, зустрічі для нас.
Я знаю, і ти знаєш, що зустріч та настане
І слів, коли побачу, тебе мені не стане.
Але в душі ми зрозуміємо цю мить
І що любов наша не спить.
А на столі букет троянд стоїть,
У кришталевій вазі, засох.
Та рани вже не гоїть
Те відчуття свободи й примарного життя мого,
Та як же жити задля почуття того.
Хоча воно не здійсненне, але бажане
І одночасно, і життя кохане.
Та це слова. Слова, пусті слова.
Такі пусті. Ти все одно права,
Адже не можемо ми просто помилитись
І перед сном не помолитись,
Своєму Богові, своїм чуттям.
Омріяно полинути, усім своїм життям
В невтомну вирву слів, і почуття, і болю.
Останнє то є зло. І битва, що на полі
Між силами добра обов'язково стане
Гармонія небес. Туман небес розтане,
Залишишся одна. І я на цьому світі,
В тобі купатимусь, купатимусь у літі,
Адже в душі завжди, співає грім небес,
Без зла, без горя, й просто без
Межі, що нас розлучить.
Життя нас тільки учить,
Отому почуттю - любов.
ID:
205860
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.08.2010 11:28:46
© дата внесення змiн: 14.08.2010 11:28:46
автор: Юрій Завгородній
Вкажіть причину вашої скарги
|