Живуть бабуні в тихому селі...
Даруй їм, боже, щастя й довголітя!
І щоб міцне здоров’я зберегли.
…А ще пошли терпіння їхнім дітям!
І витримки їм, Господи, настач,
Бо кожна з них – то та іще особа!
Скупа та вредна... Господи, пробач
Моє злослів’я, але що поробиш?
Коли до неї приїздить рідня
із міста – чи то діти, чи онуки,-
Вдосвіта до городу виганя,
Щоб хвильки не сиділи, склавши руки!
І в спеку, в дощ – поли, поли, поли,
Щоб кожна грядка – чиста й бездоганна,
Мала травинка виткнеться з землі –
То вже для бабці муки і страждання.
А в сукні вийдеш гарній чи новій –
Аж просто роздягають заздрі очі.
А подаруєш щось гарненьке їй –
Схова до шафи і носить не хоче.
Такі бабусі в тихому селі!
Такі... такі – що їх і смерть боїться!
Але коли пожовклий сипле лист,
Весела молодь вже давно в столиці,
Коли кришить автобус перший лід,
що вкрив калюжі по дорозі сірій,
Коли на все село єдиний дід
Подався до онуків, як у вирій,
Коли вже й сніг подвір’я заміта,
І без лопати не дійти до клуні,
А до райцентра – хоч лети, як птах, -
Живуть тоді в селі самі бабуні...
Годують хто курей, а хто й корів,
Нема від цього клопоту відпустки.
Розводять піч о вранішній порі,
А ще, діставши щонайкращі хустки,
До церкви чимчикують на свята –
Вони ж-бо тут живуть, а не зимують!
І дзвонять по мобілках у міста.
І варять борщ. І вперто не сумують!
MiShura відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!
21.01.2009 - 15:47
MiShura відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Не люблю ідеалізованих картинок - вони роблять реальне життя приниженим. Наші недоліки і вади - це прродовження наших чеснот, а ще - наслідки нашого досвіду. І якщо ми не зрозуміємо тих, хто відрізняється від нас своїм досвідом, то хто ж захоче розуміти нас?
Дякую. Не люблю ідеалізованих картинок - вони роблять реальне життя приниженим. Наші недоліки і вади - це прродовження наших чеснот, а ще - наслідки нашого досвіду. І якщо ми не зрозуміємо тих, хто відрізняється від нас своїм досвідом, то хто ж захоче розуміти нас?
Випитано часом.
