Вовк женитися надумав і став вибирати:
Почав думати, гадати, котру за жінку взяти.
- На лисицю подивився - руда та погана
За «культурну» поведінку у неї догана.
До зайчихи придивився – в неї довгі вуха,
А свариться, не дай Боже, як скажена муха.
Колюхата їжачиха має куці ніжки,
Ще й до того - дуже бідна: всюди ходить пішки
Взяв би мавпу, але в біса - занадто хвостата,
Ще й до того, в неї, кажуть, свище вітер в хаті.
Жаба майже не вилазить зі свого болота, -
Та не звик я до такого, що ж це за робота?!
Черепаху взяв, би радо: має власну хату.
Дуже мудра, ще до того - казково багата.
Та до неї лиш поткнувся - гарбуз показала,
Бо на сірого давненько компромата мала.
Так вовчисько обирав та дообирався,
Що на старості - як палець - сам один зостався.
То ж спочатку сам на себе, вовче, подивися.
Поважать навчися інших, а тоді женися.