Поруйновано наші храми,
Хоч давно нема
комунізму.
На руїнах гуляє вітер -
Повноправний володар балу.
І розбиті дверей завіси,
І немає вцілілих вікон.
І вівтар,
що тріумфу символ,
Наче ковдра,
накрили гільзи.
І заметено нам дорогу,
Хоч, здається:
нема
завії.
Хоч, здається:
настала тиша,
А, насправді -
велика пустка:
Бо вогонь,
він горить -
на славу!
Що робити із попелищем?
І вівтар, де домівка Бога,
Порожніє лиш.
Порожніє...
Наболіле... Та так воно і є,на жаль...Від правди не втечеш.Тому і серце крається,коли бачиш,як плюндрують наш святий вівтар...Глибокий Ваш роздум,правдивий. Дай Боже,щоб настали часи нових змін.
Віктор Фінковський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірмо! Зміни спочатку в душах.
А вже тоді, як казав Гермес Трисмегіст:
,,Що наверху, те й внизу''