Здавалося, щастя недавно знайшов,-
До тебе в уяві сьогодні прийшов.
Яка ж ти прекрасна була уві сні,
Цього навіть в мріях не бачить мені.
Загорнена в ковдру, тихесенько спиш.
За вікнами віттям махає спориш.
Гілки ще замерзлі кладе він на тин.
Добу розпочав свою цар Валентин.
Кохаю і буду, що хочеш кажи,
На хрест для розп'яття мене положи.
На жаль і на щастя, я досі один.
Всім різне шепоче святий Валентин.
На вушко тобі не про мене плете -
Про інше кохання якесь золоте.
Він гідний, успішний, а я просто так,
У нього три царства, а я, як кріпак.
І знаю, що марно надії рощу,
Тобі і собі нерви цим полощу.
Пробач мені, зіронько, я дуже тихо
Задушу в собі невзаємне те лихо.
Бо поруч все інші, а ти лиш одна
В сердечку моєму торкнулася дна.
Торкнувшись, залишила серце пустим,
А мрії мої розлетілись, мов дим.
Присвячено І.О.Ю.
