Не цілувала вже, здається, цілу вічність,
Не обіймала, точно це, віки.
І де поділась із очей та таємнича світлість
Й тендітна ніжність прохолодної руки?
Ти вже не дивишся шалено так у очі,
І не торкаєшся чолом мого плеча.
Чом не смієшся, як раніше, по-дівочи,
Й чому тобі все хочу пробачать?
Ти вже не любиш квіти у волоссі,
Весну чогось не любиш зовсім ту.
І не бринить душа в закоханості й млості
І вже не ловить мрію золоту.
Ти все частіше йдеш зі мною мовчки,
«Все добре», - зрідка скажеш лиш.
Ті вже не любиш всі мої сорочки
І вже без мрій про мене спиш.
Всі кажуть: «Не журись,минає,
Забудеш ти її колись.»
Я чую їх, та серце не пускає
Чекає, що повернешся колись.