Відкрий своє серце
Невже воно мертве,
Я з грудей для тебе дістану своє
Ми дивні істоти
Чекаємо доти
Коли стане пізно писати листи
Я чекала і мовчки щодня заглядала крізь отвір туди,
Де звичайно з’являлись конверти, листи, телеграми,
Часом щирі зізнання, думки і кумедні вірші чарівні,
Що писали вночі в тихім світлі на вулиці під ліхтарями.
Ми писали про осінь, що нас розшукала в той час,
Трохи злились на зиму, за холод без видного краю.
Два листи відібрала навмисне із воску свіча,
Але я все одно їх ще досі крізь дні і крізь попіл читаю.
Надто звикли до того, що це невід’ємність життя,
Забуваючи часом, що місто не зникло із вулиць…
Я тепер за листом відправляю листа з відчуттям,
Ніби хтось моє серце стискає й від відчаю губить у грудях.
Я чекала і мовчки щодня заглядала крізь отвір туди,
Де звичайно з’являлись конверти, листи, телеграми.
Твоє серце застигло, залишивши простір собі,
Твоє серце не мертве, це просто немає нічого між нами…
гарно 
