Дівчинка крутиться на дереві, дерево мовчить, небо зараз заплаче, рудий котик поряд вилизується, блискавки блимають, чутно баси та барабану подібні звуки, очі горять , небо плаче. Поряд кіт і вона. Всі інші сховались у свої печерки і пошепки розмовляють та б’ються колінками.
Чи ти здуріла чи такою і була, але ж не ховалась в платі чорному та танцювала, коли сонце сховалось та гілки ломила на дерево забравшись світ споглядала та чарівно посміхалась, дякую.
- Будь-які послуги за ваші гроші, шановний – сказала доброзичливо.
Шизофренія ніколи не була одна. Мала чорні коси, чорні брови…
-Чорні очі. Очі не забудь!
Чорні очі, темні думки і…на диво червоні губи. Любить чорну і червону туш нюхати.
- Нее, я малюю.
Каже що малює, окай. Все що вона робить наганяє на неї сум, коли закінчить, але поки не закінчить не сумує. Поки не починає думає о минулому і не йде в майбутнє, коли починає зразу несеться до кінця – закінчує і біситься.
- Я талановита ціленаправлена нездара…
Більш чим брехлива.
- Пррр! Злий ви, сударю. Я всього лише потвора…ну як Білосніжка…Білосніжка бліда потвора мутант…зі складним дитинством...стоп…я і є Блосніжка по паспорту, а Шизофренією мене лише через цього тупого жирного кота назвали!
- Я не тупий! - сказав котик без ніякої освіти, який нічого розумного в житті не зробив.
- Чи нее …не дурний. Ти Ейнштейн…Ейнштейн та Шизофренія…хаха…Ай він!
- Не хочу бути корисним суспільству.
- Ти будеш моїм завжди! Я тебе їм не відам. Ти не їх – мій. Я не одна - мене два! Ти не вмієш читати - я ніколи нікого не слухаю, нікого не чекаю, нікого не жалію.
- Так так, ти тільки сама жалієшся.
- Ти без сердечний…
- Мяв мяв мяв.
- Тільки не це…
Небо розхмарилось , сонце виходило, кров стихла.