привіт, я програла останні тижні,
розіслала листівки жителям книг
і тепер ти мені вже не зовсім й то ближній
або просто насправді ним стати й не встиг...
трапляється іноді клаптик світла
схожий на ангела-покровителя,
чия кров на перетині вулиць вливається в мене
і кип"ятиться собі місяцями.
я вибиралась по драбині слів твоїх,
прагнучи спокою.
тоді дощі ставали зграєю парасоль
і я подумки благала:
"дозволь...
дозволь жити в тобі тонкою луною,
дозволь бути майже тобою..."
і ти дозволяв...
замовкав тоді гуркіт міста
і ми довго під сонцем
пеклись із одного тіста.
та якось байдужість прохала гостей,
кидаючи в пащу їм світло святе...
і я вже програла останні тижні,
розіслала листівки жителям книг
і тепер ти мені вже не зовсім й то ближній
або просто насправді ним стати й не встиг...
