Гримнув грім серед зими
Кажуть люди до біди,
Скільки ж можна бідувати
Україні мій страждати?
За що, Боже, ти караєш?
Край співучий зневажаєш?
За чиї такі провини
Бідувати Україні.
Вже вона набідувалась
Не раз кров`ю поливалась,
З предка віку бідувала,
А за що сама не знала.
То татари нападали
Народ тяжко зневажали,
Шляхта польська панувала
За бидло народ твій мала.
Кров людська, текла рікою,
Але ж народ твій був з тобою,
Запорізька Січ вставала
Край з неволі визволяла.
Але знов одне страждання
Одне лиш поневіряння,
Кров рікою розпливалась
Нова влада в край вривалась.
Хто в Сибір, хто в Казахстан
Податковий давай план,
Люди з голоду вмирали,
А за що, того не знали.
Німці тяжко лютували,
Коли край під ноги брали,
Застогнала Україна
В чім її була провина?
З руїн тяжко піднімалась
Все на краще сподівалась,
Волю собі піджидала
Ось і та пора настала.
Україна вільна стала,
Але знов біда спіткала,
Лихо те Чорнобиль звати
Довго ще людям бідувати.
За твої, країно, муки
Ще страждатимуть і внуки,
Все долає, Україна
Все моя одна, єдина.
Невже, завжди бідувати
Тільки лиха дожидати,
Де козацтво те поділось?
Щоб за край свій заступилось.
Невже ми такі убогі
Не піднімемось на ноги,
На весь світ заявимо щиро
Живи вічно, Україно!!!
ID:
345785
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 23.06.2012 16:40:05
© дата внесення змiн: 23.06.2012 16:40:05
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
