Світить на вулиці ніччю ліхтар,
Сам, але світить, сміється.
Стільки обабіч розбитих вже пар:
Серце у нього ще б'ється.
Промінь любові від лампи його
Гріє асфальтові квіти.
І розуміти не хоче того,
Є вже можливість дотліти.
В тиші спокійно, не чути долонь,
Що постачають напругу.
Хто ж тут, і дійсно, розбудить вогонь?
Жде не годину, не другу.
Ніжним гудінням вольфрамова нить
Дихання будить у ньому.
Мрія ліхтарика ледве горить,
Свідчить про відчай і втому.
Кожної ночі, як зійде зоря,
Світло дарує хвалене.
Ви не звернули уваги, лиш я.
Він так подібний на мене.
