......
вітер навіяв тривогу
смуток у серці моїм
сніг замітає дорогу
й все в загадковій імлі
знову тебе не побачу
нас розлучила зима
стиха в ночі я заплачу
й тугу здолаю сама
знаю ти думаєш знову
про весну оцю чарівну
й згадуєш нашу розмову
в зоряну ніч запашну
ніч дарувала нам квіти
вітер леліяв теплом
й схиляли дерева нам віти
і все ніби в казці було
але ти не зумів оцінити
дарунку що доля дала
й любові повянули квіти
й холодною стала трава
і сніг замітає стежини нам милі
але в спогадах линеш туди
де були ми з тобою щасливі
та дороги назад не знайти.
́