Не тримай мене у серці, не тримай,
клітка птахові домівкою не стане.
Я втечу від осені за край,
кажуть, там загоюються рани.
Не біжи, за мною не біжи,
світ давно надіям не підвладний,
знов розлука, знов до нас спішить, -
білим сумом оживляє рани.
Я, мабуть, не оглянусь назад
кажуть, що робити це фатально.
Ми з тобою вільні від порад,
ми з тобою досить вже банальні.
Не тримай мене у серці, відпусти,
не любов - це лише звична втома.
Не дарма нам Бог послав хрести,
не знайдем себе ми вже ніколи.
