Солодкий ранок. Димить під холодом (чи може спекою?) шкіра. Кінчик цигарки стає вогневим – майже як підпалене ранкове сонце. Вдих – видих. Дихає бажання.. Йдеш вулицею, а за тобою слідом тягучий чад, - єдине, що полишиш після себе (думаєш)
Повз минають людські постаті – тихі і слабкі, мов звичайнісінька голограма наклеєна на місто. Боїшся підійти і спитати котра зараз година, боїшся, що вони розтануть, розлетяться; чорними птахами видеруться з серця і грудей і полетять ввись..
Мені ніхто не дивився у очі. Може цей світ вигаданий? Може, замість слизької бруківки –тут порожнеча? І я іду нею, а підступна фантазія малює моє несправжнє життя; людей, які ніколи не заглядають у вічі.. Що ховається під їх віями? Втомленість, непевність, пустка?
Димить під холодом (чи може спекою?) шкіра. Кінчик цигарки стає вогневим – майже як підпалене ранкове сонце. Вдих – видих. Дихає бажання.. Йдеш вулицею, а за тобою слідом тягучий чад, - єдине, що полишиш після себе (думаєш)
Повз минають людські постаті – тихі і слабкі, мов звичайнісінька голограма наклеєна на місто. Боїшся підійти і спитати котра зараз година, боїшся, що вони розтануть, розлетяться; чорними птахами видеруться з серця і грудей і полетять ввись..
Мені ніхто не дивився у очі. Може цей світ вигаданий? Може, замість слизької бруківки –тут порожнеча? І я іду нею, а підступна фантазія малює моє несправжнє життя; людей, які ніколи не заглядають у вічі.. Що ховається під їх віями? Втомленість, непевність, пустка?
