У моїх снах – нещадні грози, немовби травень
Прийшов у серце й розпочав весну. Вітальня
Вже не така пуста й самотня. Мов востаннє,
Дивлюсь очима в чисте небо, а серцем – в пам’ять.
У моїх снах - холодні зливи морозять плечі,
Немовби восени. Лиш серце чітко б'ється
У такт дощам. Хтось у негоду в двері гречно
Постукав. Та я не відчиняла. Безсердечна!
У моїх снах - жорстокі вітри розвіють коси,
Немов весілля, я - не наречена. Боса,
Стою світанок зустрічати. Ноги в росах.
Холонуть руки. Здається, не зігрілись й досі.
У моїх снах - добро та теплота, і сонця сміх...
Та чи ж то диво? Добро - то звичай, а до лих
Не звикла. Може, божевільна... У снах моїх
живе єдиноріг, любов, тепло і перший сніг.
