У вальсі листя, в золоті бульварів
зустрілась мрія з ласкою легка
і шлях солодкий тихо розпочала,
прогнавши холод вічний, мов життя.
Світило сонце ясне, мов зірниця
очей бездонних й посмішок сумних,
та тільки доля - їй так не сидиться
взяла за руку ласку на зорі.
Вона всміхнулась і птахами з неба
прилинула чудесная пора,
в якій мелодія - осіння злива
добром вкривала ласку як могла.
І снів шалених в круговерті ночі
тривожне не торкалося крило,
лиш мрія ласку обійняти хоче,
щоби на світі кривди не було.
Щоби дорога повісті земної
вела лиш тільки в щасті дорогім
і перешкода віражів шалених
не була ціллю в безнадії злій.
І ласка - віра для сердець самотніх,
а мрія - звучних радостей струна
та не згубити сильну і пророчу
їх міць, - для кожного у світ прийшла.
Цей символ вірний, оберіг священний,
що проганяє морок і туман,
для кожного нехай сіяє з неба
цей щедрий, бездоганний талісман.
