***
Зітхає, сумує вечір -
До ночі іще півтіні.
Навіщось у небі хмари
Зібралися дощові.
Возношу увись востаннє
Надію у голосінні
Думок, недоспілих вишень,
У пригорщах візаві
Твоєї потуги - світла!
Твого сподівання - досить!
Та янгола постать знову
Зникає в холодній тьмі...
А може усе ж вернеться?
Сяйне і заплодоносить
Спасіння, мов зірка, ясно
Заблимає у вікні?
Останнє возношу слово,
Що так на молитву схоже,
Коли надовколо тільки
Обвітрені душі скель:
О, Боже, мій милий Боже,
Без болю, чому не можна?
Без муки, без темнобоких,
Збайдужених стін і стель?!
Зітхає, сумує вечір,
До ночі іще півтіні...
(28.02.13)
ТВІЙ БІЛЬ ВІДЧУВАЮ РЕАЛЬНО, БО ЗНАЮ, ЯК ЦЕ БОЛИТЬ,
БАЖАЮ, ЩОБ ТИ НЕ ХВОРІЛА, ЩОБ ВСЕ ПЕРЕБОЛІЛО І СТАЛА ТИ ЗНОВУ ВЕСЕЛО Й РАДІСНО ЖИТЬ!!! ТРИМАЙСЯ ЛЕСУНЮ, НЕ ЗДАВАЙСЯ!!! ХАЙ БОГ ДАЄ ТОБІ СИЛИ ВСЕ ПЕРЕСИЛИТИ!!!
О, Боже, мій милий Боже,
Без болю, чому не можна?
Без муки, без темнобоких,
Збайдужених стін і стель?! - так вже влаштовані люди...Чомусь радість і смуток завжди ходять поруч...Дуже чуттєво і меланхолійно.
Гарно, так, якось безкінечно. Навіть пісенно. Проте оте "возношу", якось не клинить. Це русизм, здається, - псує всю ідилію.
Хоча за зміст п'ятірка. Добре так написано!
Останнє возношу слово,
Що так на молитву схоже,
Коли надовколо тільки
Обвітрені душі скель:
О, Боже, мій милий Боже,
Без болю, чому не можна?
Без муки, без темнобоких,
Збайдужених стін і стель?
Чудово. Передача очікування, коли до ночі півтіні, болю від байдужих стін і стелі, а скоріше таких же людей, пропалої надії в постаті зниклого янгола. Це треба тільки пережить. Тримайтесь.
