І знову тобі пишу, самому коханому...
Дні ідуть тяжкою ходьбою і це дуже страшно.Один день,ніби кілька місяців - ось так проходить моє життя без тебе. Я завжди розповідаю про те, що мені дуже без тебе тяжко, та я ніколи не запитую як же тобі...Егоїстка...А можливо тобі також важко?Але ти цього не показуїш?Я ж також нікому про це не розповідаю.Як би я хотіла зараз опинитися в твоїх обіймах,як колись...Як же це було прекрасно.А нас більше не буде як же боляче від цього...Я не бачила тебе вже місяців зо 3,можливо це й на краще,бо я, напевно, не витримала б без тебе. Я часто хочу написати тобі,але чи потрібно так робити. В тебе знову життя повернулося до нормального русла.А зі мною ...А мого інколи екстремального життя,ти б не витримав.Я сумую за тобою,чесно...І як же добре,що ти ніколи не прочитаєш ні моїх віршів,ні моїх ідіотських листів...Ти ніколи не дізнаєшся, як же мені погано без тебе і як хочеться мені поцілувати тебе ,обійняти, прижатись до тебе і ніколи не відпускати.сумно!Правда?Та ні, це просто наше реальне життя,яке вже ніколи не виправиш!
