Коли немає слів – одні емоції.
Тягар в душі, напоказ – красота промоції.
А серце бачить більше і мовчить очима,
Ти інстинктивно знаєш що там, за плечима…
Чому усе напродаж, включно до людського,
Стають чужими найчастіше серед свого,
І що таке змінитися і стати ідеальним
Чого не зробиш тільки за “матеріально”.
Де щирі очі – заздрість тихо тліє,
Чи може думаєш за тебе хтось радіє,
Блукають вулицями люди в масках,
Про відданість читають добрі казки,
І в Бога вірять тільки в межах храму,
Коли несолодко – життя – це драма.
Коли є радісно – сценарій з фільму,
Усі б хотіли мати власну віллу,
Кохання, гроші, бути надщасливим.
У тебе є, а в мене… це несправедливо.
І заздрість поїдає більше чим всього відсутність,
Така природа… може просто людська сутність.
А вірність – фантастична на 3D екранах,
Про неї автор в милих мемуарах,
Писавши про кохання вічне аж до згуби,
За гонорар своїм коханкам купить шуби.
І поки є шампанське в твому домі, й свято –
Відсотків сто, що друзі в тебе є й багато,
Не плач ніколи, тільки усміхайся,
Не відлякати їх ти постарайся…
Й самотності нема, таке не може бути –
Проходять сотні лиць повз тебе, сотні звуків,
Немає колективності, бо кожен – сам за себе,
Зірок багато для одного неба.
Душа закрита, непросвічена рентгеном,
Красиво усміхається з своєї сцени,
Чудова гра, лиш “браво” і овації.
В душі немає слів – одні емоції…
Что наша жизнь?!.. Игра... 
