Я про кохання,
Що проходить воно болем,
Крізь біль,страждання,
Окутане горем..
Що клятва й слова,
Суцільна брехня,
Брехня,що доля нова,
І сльози ллються щодня.
Почуття для нас лише гра,
Ми граємо,нехтуєм,
І прийде пора,
Що й життям своїм знехтуєм.
А потім сидиш,
Тихо вірш пишеш,
Щоб ніхто і не бачив,
Слова ті залишиш,
І далі не знаєш,
Як жити,чекати,
Думаєш,знаєш:
Не треба страждати.
Себе втішаєш,
І серцем терпиш,
Та болі не чуєш-не знаєш
До себе кричиш.
Нічого не знаєш,
Немов прийшло отупіння,
НАЩО ЗДАЛОСЬ ТЕ КОХАННЯ,
Від якого не буде прозріння?
