* * *
Зненацька, несподівано
дорога
Звернула різко і забрала друга.
А в серці біль,
а горло тисне туга,
І посмішка його –
вже тільки спогад.
Пригасне смуток, ми підемо далі
Крізь радощі земні,
земні печалі,
Де сонце й вітер,
де степів роздолля,
Де в кожного своя – незнана – доля.
Де пахла осінь полиновим димом,
Коли прощавсь
назавжди
з побратимом.
